Рахнійські війни (англ. Rachni Wars) - низка військових протистоянь галактичного масштаба між расами Цитаделі і рахні, що тривала з 1 по 300 р.р. н.е.
Відкриття Рахні[]
В 1 році н.е. саларіанська експедиція активувала черговий невикористаний ретранслятор і вирушила в незвідану частину Галактики. Вони потрапили в скупчення Нінмах і взялися досліджувати його.
Вони не підозрювали, що в цьому скупченні проживають рахні – вискоорганизована інсектоїдна раса, яка до того часу вже освоїла міжпланетні перельоти, але все ще не винайшла НСД, у зв’язку з чим була обмежена своєю рідною зоряною системою.
Незабаром єкспедиція приземлилася на планеті Суен. Це була пустельна планета з вельми несприятливими умовами, і розвиненого життя тут не спостерігалося, однак датчики зафіксували безліч рухів під землею. Коли ж дослідники спустилися вниз, то виявили численну расу високоорганізованих членистоногих.
Саларіанцям вдалося залишитися непоміченими комахами, яких пізніше прозвали рахні. Спочатку вони вважалися нерозумною формою життя, але коли розвідники стали виявляти їх сліди на всіх планетах скупченні Нінмах, стало зрозуміло, що рахні організували розвинену космічну цивілізацію, активно колонізуючи планети. Після цього Рада Цитаделі вирішив провести дипломатичні переговори.
Дипломатичні перемовини[]
Направивши своїх послів на Суен, Цитадель чекала новин про рахні. Як тільки посли "офіційно" здалися рахні, вони продемонстрували дружність намірів. Однак, комахи явно були не в захваті від появи "нижчих рас": вони одразу ж напали на парламентерів і вирушили на поверхню, щоб вбити прибульців з інших світів. Мало кому вдалося вціліти, а ті, що все ж змогли дістатися до Цитаделі, розповіли про жахіття, які зазнала мирна місія від рахні.
І все ж Рада вирішує зробити ще одну спробу налагодити дипломатичні відносини. Експерти стверджували, що устрій суспільства рахні, певно, подібний до мурах або бджіл. Рядові робітники та воїни можуть просто не мати власного інтелекту, тож не здатні вести перемовини, для цього потрібно встановити контакт з матками – володарками всього виду.
Посли спробували зв'язатися безпосередньо з королевами, але, як виявилось, ті знаходилися глибоко під поверхнею планети, під захистом токсичної атмосфери, заплутаних тунелів, що кишіли рядовими рахні, та кам’яних зводів вуликів, тож і ця делегація зазнала невдачі.
Зрештою довелося змиритися з висновком, що рахні, певно, просто не здатні ужитися з будь-яким іншим розумним життям, тож для запобігання конфронтації варто взагалі уникати їхньої системи.
На тому все б могло і скінчитися, але рахі дослідили двигуни на нульовому елементі захопленого саларіанського корабля, що дозволило їм швидко створити власні надсвітові прискорювачі та розпочати стрімке розповсюдження по Галактиці, яке зрештою власне і переросло в Рахнійські війни.
Рахнійскі війни. Перший період[]
Занепокоєна Рада Цитаделі направила експедиційний корпус для стримання рахнійської експансії. Однак вони аж ніяк не очікували того, з чим зіткнуться: комахи завдали жорстокого удара ще в космосі. За допомогою полів ефекту масси вони використовували метеорити як тарани, пробиваючи обшивку кораблів, після чого брали їх на абордаж. Десантникам при зіткненні доводилося ой як скрутно: солдати рахні виявилися дуже живучіми, мали міцний хітиновий-панцир, до того ж плювалися кислотою та впадали в бою в нестримну лють. Незабаром і десант, і флот в скупченні Нінмах були знищені, а рахні перебралися в простір Цитаделі, відсунувши лінію фронту вже на територію супротивників. Загарбники почали стрімко завойовувати планети, що змусило Цитадель відправити на цю війну свої найкращі флоти та армії.
Вісімдесят років тривали запеклі бої народів Цитаделі з рахні, то розгоряючись, то вщухаючи на деякий час, щоб через день, місяць або кілька років спалахнути знову, із ще більшою силою. Це була війна не за ресурси та території – кожна зі сторін відчайдушно боролася за саме своє існування. Але Цитадель конфлікт явно виснажував помітно більше. Особливо важко доводилося саларіанцям, оскільки [через схожі з рахні уподобання] театром бойових дій здебільшого саме їх планети. Саларіанському Союзу було все важче і навіть підкріплення союзників дозволяли лише втримувати оборону, але аж ніяк не перейти у масштабний контрнаступ.
Ще більше ускладнювало ситуацію те, що в якості важливих плацдармів рахні часто використовували планети ґеть не придатні для життя більшості розумних рас: з токсичною атмосферою, високим рівнем радіації тощо. В таких умовах армії Цитаделі майже не мали можливості завдати своїм ворогам суттєвої шкоди і були змушені вести бій лише в космосі або ж взагалі на своїй территоріі.
Поступово ставало зрозуміло, що в довгостроковій перспективі комахи, які поміж іншого мали значно вищі темпи відтворення рано чи пізно візьмуть гору над галактичним суспільством.
Кроґани[]
Докладніше дивись: Кроґани
Сподіваючись нівелювати чисельну перевагу ворога, саларіанці вирішили використати в якості основи військ Цитаделі населення знайденої раніше Тучанки. Колись розвинене суспільство кроґанів деградувало після нищівної ядерної війни, що спустошила їхню планету. Екологічна катастрофа, нестача ресурсів, води та їжі відкинули кроґанів ледь не в кам’яний вік. І все ж саме ця раса стала промінцем надії у боротьбі з рахні. Суворі умови існування перетворили їх на досконалих бійців: лютих, сильних, витривалих та надзвичайно живучих.
За допомогою провідних технологій та саларіанських фахівців кроґанам всього за кілька років вдалося подолати наслідки ядерної війни на Тучанці та вийти в космос. Отримавши космічні кораблі, високотехнологічну зброю та гідну ціль у вигляді порятунку галактики кроґани затято вступили у війну, докорінно змінивши її перебіг.
Другий период Рахнійських воєн[]
Після появи кроґанов на полі бою війна стала іншою. Тепер у рахні був гідний супротивник, особливо в поєднанні з Флотом Цитаделі, вченими-саларіанцамі і азарійськими командос.
На додачу до видатних фізичних можливостей кроґани були надзвичайно живучими. Подібно самим рахні, вони були здатні пристосовуватися до вкрай важких зовнішніх умов, завдяки чому антирахнійські сили нарешті змогли штурмувати отруйні планети комах. А найголовніше, виявилося, що кроґани є однією з найбільш плідних рас в Галактиці, так що місце загиблого воїна незабаром займав десяток.
Ще довгий час бойові дії йшли зі змінним успіхом, але поступово рахні почали програвати і відступати. Рада та кроґани гнали комах назад, туди, звідки ті родом. І через 220 років війна перейшла на територію рахні.
Падіння Рахні[]
К моменту, коли всі планети Простору Цитаделі були очищені від ворога, а флот Цитаделі наблизилися до рідної системи рахні – Маским Зул, перемога стала лише питанням часу. Тож саларіанці та азарі вирішили припинити участь у віськових діяї та почати відбудову своїх світів. Війну ж вони довірили кроґанам, давши наказ нищіти рахні скрізь, окрім власне Суена. І ті підійшли до задачі з розмахом. Оскільки планети рахні були всі буквально зрешечені тунелями та печерами, схожими на лабіринт, висаджувати туди десант було просто безглуздо. Але оскільки ці світи не належали расам Цитаделі, і, відповідно, їхнє збереження нікого не обходило, кроґани вирішили не розмінюватися на дрібниці і застосувати орбітальні бомбардування. Ядерними зарядами вони завадавали нищівних ударів по поверхні планет, а коли вціліли комахи виходили назовні зі зруйнованих тунелів, десант кроґанів виконував остаточну зачистку. Таким чином визвольна війна перетворилася на справжній геноцид раси рахні.
За кілька місяців космічних битв, бомбардувань і битв на планетах в системі Нінмах кроґани затиснули рахні на їх рідну планету - Суен.
На цей час Рада Цитаделі вже усвідомила, що війна закінчена і не бажала цілковитого знищення розумної раси. За наказом Цитаделі була зроблена остання спроба запропонувати мирний договір, але рахні не здалися. Тоді кроґани приступили до останнього кроку війни.
Спочатку на Суен обрушилося найпотужніше килимове бомбардування у відомій історії. Через кілька годин батьківщина рахні була усипана кратерами, міста комах були буквально стерті з лиця планети. Потім війська кроґанів висадилися на планеті і почалася остання битва з рахні. Бій тривав кілька днів і рахні з відчайдушною люттю захищали свій дім.
Можливо, вони навіть і змогли б відкинути тучанські легіони, та, нажаль для них, ціллю кроґанів було не завоювання, а цілковите знищення ворога. Проривши довжелезні свердловини в надра планети над рахнійськими вуликами, вони заклали потужні ядерні заряди, підрив яких на тисячі років спотворили поверхню планети та поставив крапку на існуванні комашиної расі.
При інших обставинах Рада Цитаделі не допустила б таке тотальне знищення, але після століть невпинної війни цілковите знищення рахні здавалося єдиним можливим рішенням.
Так закінчила своє існування раса рахні. Або, принаймі так тоді здавалося.
Підсумки[]
- Раси Простору Цитаделі відстояли як право на існування, так і свої території.
- Рахні були цілковито знищені і на наступні дві тисячі років щезли з галактичної арени.
- Після трьохсотрічного конфлікту Рада Цитаделі нарешті почала відновлення світів, що постраждали під час цієї довгої війни.
- Кроґани стали справжніми рятівниками Галактики. В подяку за героїзм та численні бойові втрати Рада дозволила їм відкрити своє посольство на Цитаделі та виділила в розпорядження кроґанів кілька планет під колонізацію. Крім цього, бажаючи увіковічити їхню звитягу, вдячне галактичне суспільство встановило в Призидії монумент кроґану-захиснику.
- Рахні перетворилися в «нічний жах» Галактики, навіть за дві тисячі років одна лише згадка цієї раси викликає страх у більшості народів Цитаделі.
Наслідки[]
Безпоосередні наслідки[]
- Хоча приблизно в 300 році н.е. рахні були оголошені вимерлою расою, обережна Рада все ж вирішила створити на кордоні їх рідної системи пост 314 для спостереження Суеном та іншими планетами, де могли б з’явитися вцілілі рахні.
- Рахнійські війни змусили Раду прийняти закон о забороні активізації будь-яких вимкнених мас-реле, які видуть в невідомі зоряні системи, аби в майбутньому запобігти подібним зіткненням з ворожими расами.
Вплив на подальші події[]
- Хоча деякий час в Просторі Цитаделі панував мир, через чотири століття населенню Галактики довелося зіткнутися з новою небезпекою, коли герої Рахнійських воєн вже самі розв’язали криваву загарбницьку війну.
- Закон на заборону активації невикористовуваних мас-реле, який був покликаний запобігати конфліктам з невідомими расами за дві тисячі років став причиною короткої, але жорстокої сутички між туріанцями та людьми, через яку відносини мід Туріанською Ієрархією та Альянсом Систем до останнього часу залишалися вельми натягнутими.
Причини[]
Справжні причини Рахнійських воєн досі не з’ясовані, однак з розмови з єдиною вцілілою Королевою рахні можна дізнатися, що рахні вступили в війну не з власної волі: дехто (за припущенням Шепарда – Женці) спотворив пісні королев рахні, скаламутили їхній розум, змусивши нападати на інші народи.
Також з бесіди з посланцем Королеви на Іліумі (якщо вона вціліла на Новерії) стає зрозуміло, що рахні не надто й агресивні, їм зовсім не притаманно нападати на будь-кого, хто вторгся на їхню територію. Ба навіть більше, вони здатні розрізняти наміри чужинців, що дозволяє атакувати лише тих, хто представляє загрозу, і не зачіпати тих, хто прийшов з добрими намірами.
Доктор Гаррет Брайсон також досліджував вірогідне одурмання рахні, але приписував його не Женцям, а Левіафану, припускаючи, що прадавнє чудовисько збиралося створити з них армію супроти Женців. В якості обгрунтування доктор посилався на наступні факти:
- Під час Рахнійських воєн Женці повинні були знаходитися поза межами Галактики (окрім «Володаря»)
- За історичними даними у вбитих рахні не було виявлено жодних кібернетичних імплантатів, які зазвичай вказують на вплив Женців.
Це вже не кажучи про те, що Жнива являють собою не просто знищення розвинених видів, а збір генетичного матеріалу для створення нових Женців, і з цієї точки подібні війни на знищення між органіками для прадавніх машин не мають жодної користі.
Тим не менш подальші дослідження не знаходять жодної кореляції з переміщенням Левіафана та активністю рахні, тож теорія так і залишається непідтвердженою.
Цікаві факти[]
- Дід Рекса брав участь в Рахнійських війнах.
- Є припущення, що Женці вплинули на психологію рахні, змушуючи тих нападати на будь-яку органічну расу. Тому вони вижили в циклі протеан, як зброя в наступному циклі.
- В DLC: Левіафан доктор Брайсон стверджує, що рахні почали війну, підкоряючись наказу не Женців, а Левіафанів.
- В Mass Effect 3 при розмові з Явіком після проходження місії Аттичний траверс: Рахні можна дізнатися, що раса Рахні була виявлена ще Імперією протеан в їх циклі і використовувалися як зброя: протеани займалися їх селекцією, вибираючи найбільш хитрих і сильних королев; пізніше протеане зрозуміли, що рахні стали занадто сильні, і спробували знищити їх. Невдало.
- Обряд посвячення молодих кроґанів включає бій з кликсенами, іншим видом комахоподібних створінь, при цьому кроґани оголошують: «Потім кроґани сягнули зірок, щоб розвіяти страхи Галактики, знищити ворога, якого ніхто інший перемогти не міг», тим самим посилаючись на свою роль у Рахнійських вінах.
- Судячи з даних, знайдених у лабораторії доктора Гаррета Брайсона, стародавній флот рахні здебільшого діяв в Просторі Цитаделі, далеко від рідного скупчення.
- В підсумку Рахнійських воєн повністю вимерли каклізаври, їздові тварини кроґанів.
- В Mass Effect 3 Джокер розповідає СУЗІ анекдот часів Рахнійських воєн, популярний як у кроґанів, так і в саларіанців:
| “ | Джокер: Добре, ось ще хохма. Це часи війни з рахні. Висаджуються, коротше, кроґан і саларіанець на планету рахні для виконання таємного завдання.
СУЗІ: Це малоймовірно. Саларіанці рідко особисто брали участь в набігах на зайняті рахні планети. Джокер: Не в цьому справа. Значить, лізуть ці двоє на холм, проходять через бридкий зелений туман… Біля самої вершини вони виходять з туману і саларіанець бачить навкруги тисячі рахні. Він дивиться на кроґана і каже: «Ось тепер мені трохи не по собі». А той відповідає: «Це, по-твоєму, страшно? Це ж дурниця, а ось мені-то потім поодинці через туман спускатися!» СУЗІ: Мається на увазі, що саларіанський солдат на той час вже буде мертвий. Джокер: Типу так. Дякую, що зіпсувала двохтисячорічний анекдот. |
” |